УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
ГОЛОВНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
ЮСТИЦІЇ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Дніпро https://psjust.gov.ua

Аліменти. Порядок призначення, вид та розмір аліментів на дитину

26 червня 2014

 

Обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений рівною мірою на обох батьків, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі.

Аліменти можуть сплачуватись добровільно, або ж стягуватись примусово.

Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника. У статті 187 Сімейного кодексу України передбачено добровільний спосіб виконання матір’ю або батьком свого обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів. Для цього платнику необхідно подати заяву за місцем роботи, (місцем виплати пенсії, стипендії) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати (пенсії, стипендії) у розмірі та на строк, які вказані у цій заяві. Платник має право самостійно визначити розмір аліментів та строк їх відрахування. На відміну від примусового стягнення аліментів, що здійснюється у порядку виконавчого провадження, за заявою платника аліменти можуть бути відраховані навіть і тоді, коли загальна сума відрахувань, включаючи відрахування за іншими виконавчими документами, перевищує 50% заробітної плати. На підставі такої заяви аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати (пенсії, стипендії).

Слід зауважити, що платник аліментів має право відкликати свою заяву у будь-який час, незважаючи на ту обставину, що визначений у заяві строк відрахування ще не закінчився. Добровільно подана заява про відрахування аліментів на дитину у разі припинення відрахувань не є підставою для примусового стягнення аліментів з платника у вказаному в заяві розмірі. У такому випадку з метою примусового стягнення аліментів на дитину їх отримувач може звернутись до суду.

Договір про сплату аліментів на дитину. У ст. 189 Сімейного кодексу України передбачена можливість укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. При цьому умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.

Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Основною перевагою цього способу сплати аліментів є можливість примусового виконання такого договору. У разі недотримання умов укладеного договору платником аліментів той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Договір з вчиненим виконавчим написом може бути переданий до державної виконавчої служби. У такому разі аліменти будуть стягуватись з платника примусово у порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження», у розмірі, передбаченому договором, без звернення до суду.

Таким чином, укладенням договору, платника можна позбавити права відмовитись від сплати аліментів в односторонньому порядку.

Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду. У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу платника і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК). На нашу думку вказана норма дозволяє судам присуджувати аліменти поєднуючи в одному рішенні стягнення твердої грошової суми та частки від доходу. Однак, на практиці аліменти присуджуються або у твердій грошовій сумі, або у частці від доходу.

З метою примусового стягнення аліментів той з батьків, хто проживає з дитиною, може звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на дитину. У своїй позовній заяві позивач має право просити суд присудити з іншого з батьків (відповідача) аліменти на дитину у певній частці від його заробітку (доходу) і (або), за наявності певних обставин, у твердій грошовій сумі.

Частиною другою статті 51 Основного Закону - Конституції України, яка прийнята 28 червня 1996 року, та статтею 180 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III, , де чітко визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Отримання аліментів на дитину одного із подружжя, не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Одному із батьків, з ким проживає дитина або перебуває утриманні, потрібно буде зібрати докази щодо не надання матеріальної допомоги, на утримання дитини, від доходів (батьком/матір‘ю) та які заходи вживалися для їх отримання.

У яких випадках батьки звільняються від обов‘язку утримувати дитину чітко прописується ст. 188 СК України, де зазначено, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє сторону від сплати аліментів, ст. 166. СК України, нею визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав:

  • втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;
  • перестає бути законним представником дитини;
  • втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми;
  • не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
  • не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
  • втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Якщо уже так сталося, і Ваша друга половина не допомагає матеріально Вам у утриманні дитини, то раджу знайти досвідченого фахівця в галузі сімейного права (юриста чи адвоката, яких можна знайти на сайті http://www.zahist-prava.com.ua), який принаймні грамотно складе позовну заяву із вирахуванням суми заборгованості по аліментам. Адже, у відповідності до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами, визначено ст. 194 СК України, де чітко зазначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, — до досягнення нею двадцяти трьох років.

Під час обчислення заборгованості по сплаті аліментів не менш важливим врахування вимог ч 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов’язання, яке має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звісно ж під час нарахування заборгованості за минулий час потрібно знати доходи боржника, який, як типово для більшості, відмовляється надавати такі документи. Тому в даній ситуації я раджу керуватись абзацом 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Де визначено порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів, використовуючи показники по середньомісячні зарплаті в розрахунок позову (таблицю даних обчислення заборгованості).

Як показує практика, коли протилежна сторона приносить документи про занижені доходи в суд, то останній зменшує суму заборгованості по відношенню до заявленої.

Під час вирахування суми позову слід також врахувати вимоги ст. 18 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.

Не менше половини прожиткового мінімуму передбаченого ст. 24 проекту Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік” установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня – 816 гривень, з 1 квітня – 832 гривні, 1 жовтня – 853 гривні, з 1 грудня - 870 гривень;

Слід також зазначити, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” (п. 17) розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а це не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI “Про виконавче провадження” він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Готуючи позовну заяву не слід забувати, що у відповідності до ч. 1 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності справ за вибором позивача, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за місцем проживання Позивача. Тобто не обов’язково їхати із дитиною на руках до суду за місцем проживання відповідача. Більш того можливо подати заяву про розгляд без участі позивача.

Також слід не забувати, що Відповідно до ч. 5 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93, позивач за позовом про стягнення аліментів звільняється від сплати державного мита України.

А відповідно до п. 4 ч. 3. ст. 81 Цивільного процесуального кодексу не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення аліментів.

Після винесення судового рішення та набрання ним законної сили, слід написати заяву про видачу виконавчого листа, подавши його з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації (проживання) боржника.

На збільшення розміру аліментів кожен має повне право, яке потрібно вирішувати у судовому порядку у відповідності до ст. 185 Сімейного кодексу України, де чітко прописана участь батьків у додаткових витратах на дитину:

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі передбачено ст. 184 СК України, де зазначено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У разі задоволення позову у судовому рішенні має бути, зокрема, визначено розмір присуджених аліментів та строк, протягом якого вини підлягають стягненню. За нормами, що містились у Кодексі законів про шлюб та сім’ю УРСР (1969 р.) у разі присудження аліментів у частці від заробітку платника, розмір такої частки визначався в залежності від кількості дітей, на утримання яких стягувались аліментів (1/4 заробітку – на одну дитину, 1/3 – на дві дитини, 1/2 – на трьох і більше дітей).

Як вказувалось вище, за загальним правилом, розмір аліментів не може бути меншим від 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але при визначенні аліментів у твердій грошовій сумі, відповідно до ч. 3 ст. 184 СК України, суд може присудити аліменти і в меншому від мінімального розмірі. У такому випадку дитині додатково призначається державна допомога у розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Необхідно звернути увагу також на ту обставину, що при визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМУ від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

За рішенням суду аліменти присуджуються від дня пред’явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача в позасудовому порядку, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У такому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

У випадку присудження аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері або батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення нею повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття .

У Сімейному кодексі України передбачено можливість присудження аліментів на повнолітніх дочку, сина до досягнення ними 23 років у випадку, якщо вони продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СК).

Після набуття рішенням суду про присудження аліментів на дитину законної сили виконавчий лист, виданий на виконання такого рішення, з метою примусового стягнення аліментів необхідно подати до державної виконавчої служби за місцем проживання (перебування, роботи) платника аліментів або за місцем знаходження його майна. Стягнення аліментів здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У випадку, якщо платник аліментів проживає за кордоном, стягнення аліментів може відбуватися на підставі ратифікованої в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, яка набула чинності для України 19 жовтня 2006 року. Порядок виконання рішення суду за кордоном врегульований в Інструкції щодо порядку стягнення аліментів за кордоном, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 121/5 від 29.12.2006 р. Сторонами вищевказаної конвенції є 61 держава. Але необхідно зазначити, що деякі країни (наприклад, Російська Федерація) її до цього часу не ратифікували. Порядок стягнення аліментів з осіб, що перебувають у таких країнах, може бути врегульовано окремими міжнародними угодами. Так, наприклад, з Російською Федерацією такі правовідносини врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.

Дострокове припинення права на аліменти на дитину. За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути достроково припинений шляхом укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Можливість укладення такого договору вперше запроваджено прийняттям Сімейного кодексу України (2002 р.) і передбачено у ст. 190. Цей договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Якщо дитина досягла 14 років, вона особисто бере участь в укладенні такого договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. При цьому закон не визначає співвідношення розмірів часток у праві спільної часткової власності. Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Батьки за рішенням суду можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби (ст. 188 СК). Однак, якщо дитина перестала отримувати дохід, або її дохід зменшився, заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадку продовження нею навчання – до досягнення двадцяти трьох років. Сплата аліментів одним з батьків, як правило, тим, хто живе окремо від дитини, є однією з форм його участі в утриманні дитини. На практиці у більшості випадків аліменти стягуються примусово за рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо від дитини і ухиляється від виконання свого обов’язку утримувати дитину. Добровільні способи сплати аліментів застосовуються порівняно рідко. Слід пам’ятати, що сплата аліментів не звільняє платника від виконання усіх інших батьківських обов’язків, зокрема, обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливим обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). від 09.07.2003 року № 1058-IV. Де визначено порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів, використовуючи показники по середньомісячні зарплаті в розрахунок позову (таблицю даних обчислення заборгованості).ті в розрахунок позову (таблицю даних обчислення заборгованості).

Як показує практика, коли протилежна сторона приносить документи про занижені доходи в суд, то останній зменшує суму заборгованості по відношенню до заявленої.